Пережив полон і страшні тортури: подробиці про легендарного командира "Луганськ-1", трагічно загиблого на завданні

  • Сергій Губанов та ще троє правоохоронців підірвалися на російській міні

  • Комбат загинув практично відразу, поранених рятують медики

  • Губанов пережив полон і тортури, але не піддався ворогові

  • Він мріяв повернутися у звільнений Луганськ

Комбат Сергій Губанов

Під час виконання завдання штабу Операції Об'єднаних сил загинув командир батальйону спецпризначення "Луганськ-1" Сергій Губанов, ще троє правоохоронців внаслідок вибуху були поранені. Смерть 44-річного комбата для багатьох стала шокомпро його безстрашність і справжній патріотизм ходили легенди.

Губанов мріяв повернутися у звільнений рідний Луганськ, а коли його запитали, чому він 2014 року не залишився на "тому боці", Сергій жорстко відповів: "Я не бачу себе серед убл*дків".

Детальніше про Сергія Губанова – у матеріалі OBOZREVATEL.

Сергій Губанов народився 21 червня 1975 року в Стаханові Луганської області. До свого 45-го дня народження не дожив рівно місяць
Підірвалися біля прифронтової Трьохізбенки

Трагедія трапилася 20 травня приблизно о 21:00 в районі селища Трьохізбенка Новоайдарського району Луганської області. Як розповіла OBOZREVATEL керівниця пресслужби ГУ НП в Луганській області Тетяна Погукай, комбат і його бійці патрулювали населені пункти на лінії розмежування уздовж річки Сіверський Донець – від селища Кряківка й до Станиці Луганської.

"Їхніми завданнями було не допустити проникнення на підконтрольну Україні територію ворожих диверсійно-розвідувальних груп, перекриття контрабандних "шляхів" та забезпечення правопорядку"

Потрапивши на ворожий вибуховий пристрій, Губанов та троє бійців батальйону отримали осколкові поранення.

Комбат помер практично відразу, а за життя трьох його товаришів по службі зараз борються лікарі.

Прокуратура Луганської області порушила кримінальне провадження за фактом підриву на міні бійців батальйону "Луганськ-1" і загибелі Губанова.

Розслідування ведеться за частиною 3 статті 258 (терористичний акт, що призвів до загибелі людей) КК.

За 10 днів до загибелі комбат виклав своє фото в прицілі й написав: "Який би ти не був крутий, здоровий, обвішаний і типа обізнаний, завжди є той, хто про це не знає, а тільки знає відстань до цілі й поправку на вітер"

Сергій Губанов прийшов у міліцію ще далекого 1995 року. Починав з оперативника карного розшуку Стаханівського міського відділу міліції. Події 2014-го застали його на посаді начальника Ленінського районного відділу міліції м. Луганська.

"Я був керівником середнього рівня й не розумів, що відбувається. Довіри до особового складу не було (такий був час, незрозуміло – хто свій, а хто чужий). Жодних команд зверху не надходило. Коли офіційно з ФСБ переходили на службу в СБУ, або ті, хто раніше служив у поліції в РФ, приїхали в Україну, взяли наше громадянство. Це дає підстави говорити, що все готувалося заздалегідь", – розповідав Сергій.

У нашій області, як і по всій Україні, було дуже багато агентури з Росії. Ще в 90-х я знав людей, які згодом виявилися "консервами"

Під час "російської весни", коли на Луганщину ступила нога ворога, Сергія разом із ще декількома офіцерами міліції взяли в полон бойовики й намагалися вибити зізнання про те, де міліціонери ховають автоматичну й табельну зброю.

"Нас привезли в підвал якогось технічного приміщення, два на два метри. З огляду на запах і сліди крові, ми там були не перші... Один із полонених попросив вивести його в туалет. Саме тоді до нього підійшов чоловік і почав бити по потилиці лопатою – не сильно, щоб не вбити, але наполегливо", – розказував командир.

Були й "допити" з паяльником, показові "розстріли"

"Ми пробули там добу, але якби нас потримали довше, ймовірно, бойовики отримали б частину інформації, яку хотіли. Але нам пощастило – коли нас затримували, вони думали, що ніхто про це не знає, а це виявилося не так – інформація про те, що ми зникли, пішла",згадував ті страшні дні Сергій Губанов.

Тоді завдяки рішучості товаришів по службі вдалося звільнити з полону всіх офіцерів. Але вже буквально за тиждень у кожного з них вдома були "засідки" бойовиків.

На Сергія та ще 16 офіцерів міліції оголосили "полювання". Всі вони були внесені окупантами до "розстрільного списку 17", їхні фотографії були розвішані на всіх блокпостах бойовиків із закликом: "Мають бути розстріляні".

Сергій Губанов з початку війни потрапив до розстрільних списков окупантів. Втім, через деякий час сприймав це вже з гумором

Після виходу з Луганська Губанов продовжив працювати в органах, курирував добровольчі батальйони. А 2015-го його призначили комбатом "Луганськ-1".

Сергій безпосередньо брав участь у бойових діях на території Донецької та Луганської областей, у звільненні разом із військовослужбовцями ЗСУ, нацгвардійцями та добробатами захоплених окупантом територій.

Сергій Губанов із товаришами по службі

Для побратимів Сергій був надійним товаришем і завжди приходив на допомогу тим, хто цього потребував.

"Батальйон "Луганськ-1" для Сергія був справжньою родиною, де для кожного бійця він був і батьком, і вихователем, і психологом. До кожного мав особливий підхід, завжди знаходив слова підтримки, ставав на захист кожного з них. Вчив залишатися живими під час виконання бойових завдань", – розповіла Тетяна Погукай.

Комбат Сергій Губанов
"Не міг бути не на війні, поки триває війна"

Координаторка "Медійної ініціативи за права людини" Ольга Решетилова розповіла, що справою всього життя Сергія було повернути рідний Луганськ.

"Мені здається, безстрашнішої людини я не зустрічала... Він міг отримати будь-які посади й уже сидіти в міністерстві, але справою його життя було повернути свій Луганськ. Він міг би обмежитися блокпостами й не паритися, але не міг бути не на війні, поки триває війна", – написала Ольга на своїй сторінці у Facebook.

Волонтерка Вікторія Фетисова зазначає, що комбат був доброю людиною, проте ворогові від нього пощади чекати було не варто.

"АНГЕЛЕ "Луганськ-1"... Ти був справжнім! Сергію, комбате, ти назавжди залишишся в серцях тих, хто тебе знав.. Добрий до своїх і лютий до ворога", – написала Вікторія.

Андрій Рева додав, що Сергій був дуже порядною людиною та справжнім командиром.

Сергій Губанов спавді дуже мріяв повернутися у звільнений Луганськ. Вірив, що мир обов'язково настане.

"У нас достатньо сил і засобів, щоб стримувати окупантів. І не тільки стримувати. Я дуже хочу додому, хочу, щоб був мир там, де я жив. Якщо не я, то хто ж?! Якби всі хотіли пересидіти, перечекати – воювати б не було кому", – говорив Сергій.

Прощання з полковником поліції, комбатом батальйону "Луганськ-1" Сергієм Губановим відбудеться 22 травня о 10:00 в приміщенні Луганського обласного академічного українського музично-драматичного театру в Сєвєродонецьку.