Від цинічного вбивці до українського патріота: як італійські ЗМІ писали про Марківа в день його звільнення

  • 3 листопада 2020 року апеляційний суд у Мілані виправдав українського нацгвардійця Віталія Марківа

  • Улітку 2019-го суд міста Павія засудив Марківа до 24 років ув’язнення: його звинуватили у вбивстві репортера Андреа Роккеллі під окупованим Слов’янськом у 2014-му

  • Італійські ЗМІ висвітлювали процес і виправдувальний вирок Марківа по-різному

Марків

Темою номер 1, нарівні з результатами виборів президента Сполучених Штатів Америки, в Україні стала новина про виправдання апеляційним судом у Мілані українського нацгвардійця Віталія Марківа. Раніше суд першої інстанції в місті Павія (регіон Ломбардія) засудив старшого сержанта Національної гвардії України до 24 років ув’язнення – за звинуваченням у начебто причетності українця до вбивства італійського фоторепортера Андреа Роккеллі та його російського перекладача Андрія Миронова. Обидва без отримання дозволів від української влади приїхали на Донбас – і загинули неподалік від Слов’янська під час мінометного обстрілу. Звинувачення стверджувало, що саме Віталій Марків корегував вогонь мінометів для того, щоби знищити людей, помилково ідентифікованих як бойовиків. Про сенсаційне рішення апеляційного суду в Мілані, який виправдав Марківа й постановив негайно відпустити його з-під варти просто в судовій залі, писали не тільки українські журналісти, але і їхні італійські колеги. Однак вони, на відміну від українських ЗМІ, подавали новини з процесу або нейтрально, або з чітко визначеною тональністю.

Віталій Марків та уповноважена з прав людини Людмила Денісова.

Авторитетне італійське видання La Repubblica в очікуванні вирішального засідання апеляційного суду опублікувало статтю авторства Джуліано Фоскіні, у якій ставлення автора до цієї історії не допускає подвійних трактувань.

Автор нагадує: Марківа суд Павії засудив до 24 років ув’язнення за тяжким звинуваченням у вбивстві на Донбасі італійського репортера Роккеллі та його колеги Миронова під час виконання ними професійних обов’язків. "Вони фотографували мирних жителів, що впали у відчай через конфлікт, коли їх застрелили солдати, що розташувалися на пагорбі. Помилково чи умисно – невідомо", – з перших рядків публікації налаштовує читачів на потрібний лад автор.

Далі він розповідає про те, як офіційний Київ "тиснув на італійських політиків і суддів" із метою підірвати довіру до справедливості процесу та домогтися реабілітації свого військового. І зрештою, переконаний Фоскіні, апеляційний процес у цій справі з площини правосуддя перемістився у площину політичну, адже супроводжувався він низкою пресконференцій на захист Марківа, починаючи від тієї, що передувала оголошенню вироку влітку 2019-го, і закінчуючи пресконференцією, що відбулася 11 вересня 2020 року в Мілані. Як доказ тиску на італійських політиків і суддів автор наводить також лист на адресу суду від Мін'юсту, в якому зазначалося, що Марків – громадянин України, а також присутність у залі суду міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова, який наголошував, що українська сторона контактувала з італійським урядом щодо доказів невинуватості Марківа.

Віталій Марків на Донбасі, 2014 рік.

Тиск автор публікації вбачає також у тому, що суд узяв до уваги фільм-розслідування, проведений групою журналістів з України та Італії. Докази, зібрані трьома його колегами з італійських ЗМІ, автор публікації вважає менш переконливими, аніж аудіозапис, де Марків нібито опосередковано зізнається у причетності до смерті репортера.

Для досягнення ефекту несправедливості можливого виправдання Марківа під тиском української влади автор згадує про "стриманий і гордий біль батьків Енді, Ельзи та Ріно Роккеллі, які від самого початку не здавалися й шукали правди", а також про погрози, які начебто надходили з України та від симпатиків Марківа в Італії на адресу як родини загиблого репортера, так і їхньої адвокатки Алесандри Баллеріні, судових органів та Національної федерації преси, яка свого часу підтримала рішення першої інстанції, за яким Марків мав відсидіти 24 роки.

Водночас новину щодо рішення суду, який виправдав Марківа і вирішив звільнити його з-під варти невідкладно 3 листопада, написано абсолютно нейтрально. У ній викладено суть звинувачень на адресу українського нацгвардійця, який начебто скорегував мінометний вогонь, унаслідок якого Роккеллі та Миронов загинули. Наведено також реакції двох матерів на рішення міланського суду.

"Ми побачимо обґрунтування винесеного вироку й вирішимо, що робити далі. Ми, як і раніше, переконані, що реконструкція, зроблена на основі розслідування слідчих Павії та прокуратури Мілана, правильна. Ми дякуємо їм і нашим юристам", – цитує видання матір загиблого репортера Елізу Роккеллі.

"Мені шкода матір Роккеллі, але я щаслива за свого сина. Дякую Богові, що є ще судді, які зважають на факти. Дякую юристам і Українській державі, що була поруч. Ми завжди вірили у справедливість", – наводить видання слова матері Віталія Оксани Максимчук.

Слова матері Віталія Оксани Максимчук процитували багато італійських ЗМІ, а присутність у залі суду міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова багато з них розцінили як тиск на суд.

Серйозну увагу апеляційному процесу у справі Марківа приділило також італійське інформагентство Agenzia Nova. На відміну від колег із La Repubblica, тут обмежилися сухими короткими повідомленнями щодо перебігу слухання та рішення суду. На додачу на сайті агентства цитували слова матері звільненого з-під варти Марківа з подякою суддям і запевненням у вірі в торжество справедливості, а також подяку італійській судовій системі за "хороше рішення", висловлену міністром Аваковим. Водночас ранок 3 листопада, коли суд мав ухвалити рішення, в агентстві розпочали з повідомлення "Мати фотокореспондента вбита горем, у залі суду панує атмосфера залякування".

Висвітлювали журналісти також і прикінцеве слово самого Марківа перед оголошенням вироку – зокрема, італійська інформагенція наводила його слова про те, що Марків готовий у будь-який час доводити свою невинуватість, зокрема, за допомогою балістичних експертиз, які доводять: він не міг бути причетним до скоєння злочину, у якому його звинувачують і за який хотіли ув’язнити на 24 роки.

Завершує огляд справи Марківа новина про те, що виправданий українець у супроводі Арсена Авакова вилетів до Києва.

Максимально збалансовано та неупереджено подавали інформацію щодо суду над Марківим журналісти сайту tg24.sky. Публікацію стосовно цієї справи вони розпочали з цитування слів матері нацгвардійця та міністра Авакова, які наполягають на невинуватості Віталія в тому, у чому його звинувачували – і доповнили їх позицією родичів загиблого Адріана Роккеллі, які зі зрозумілих причин незадоволені рішенням Міланського суду і розглядають можливість його оскарження в касаційній інстанції. Крім того, журналісти не тільки розповідають своїм читачам про те, хто такий Віталій Марків і чому він, маючи італійське громадянство, опинився на Донбасі, але й наводять деталі позиції звинувачення та пояснюють, чому суд відхилив реконструкцію подій, створену на основі розслідування, проведеного слідчими Павії, зазначаючи брак доказів вини Марківа у справі.

Максимально відсторонено та лаконічно повідомили про звільнення українця журналісти Ilgiorno.

Без зайвих емоцій подавали новину про звільнення українського нацгвардійця і на сайті Rainews.

Тут вирішили обмежитися лаконічним переказом суті звинувачень, що призвели до вироку у 24 роки позбавлення волі для Марківа, що було скасовано апеляційною інстанцією. І додали фрагмент першого виступу Віталія після звільнення.

"Ці люди дали мені дім, освіту, усе – я нічого не мав проти цієї країни. Будь-хто з моїх знайомих знає, що я завжди намагався бути вдячним за можливості, які Італія дала мені. Але в мене відібрали три роки, і жодна компенсація не зможе їх повернути. Це має бути уроком для всіх невинних: справи треба розглядати ретельно, тому що одна кома може змінити долю людини, родини, народу. Я щасливий, ми побачили, що в Італії є справедливість", – цитує видання слова Марківа.

У Києві Віталій Марків нарешті зміг обійняти дружину після більш ніж 3 років розлуки.

Завершує текст, опублікований на цьому сайті, ще одна цитата Марківа, де він пояснив, що привело його воювати за Україну:

"Я знав, що можу втратити своє життя, що це не гра. Але одна велика людина сказала: "Не питайте, що ваша країна зробила для вас, краще запитайте в себе, що ви зробили для своєї країни". І я вирішив: я українець. Моя батьківщина – у біді. І я мушу йти і допомогти їй".

І це той рідкісний для італійської преси випадок, де Віталія Марківа показують не як убивцю, що уник покарання, не як причину для політичного протистояння з дипломатичним присмаком, а як людину, що має свої принципи й переконання. Людину, яку не зламали навіть три роки за ґратами в очікуванні справедливості.

Арешт Марківа в ІталіїВіталій МарківАрсен Аваков