Офіцер ВМС США: Росія не втомилася від війни на Донбасі, але Кремль можна зупинити

  • "Коли ворог втомлюється від війни, вона закінчується"

  • "Доки росіяни не захочуть змусити своїх політиків зупинити війну, доти вони не зупиняться"

  • "У росіян досі кріпацький менталітет"

Офіцер ВМС США: Росія не втомилася від війни на Донбасі, але Кремль можна зупинити

Зупинити агресію Росії щодо України здатні тільки самі росіяни. А світ має топити кремлівських "крокодилів". Сучасні росіяни – "кріпаки" за своїм менталітетом. Вони героїзують війну, наряджають дітей у військову форму, забуваючи про вбитих і поранених.

Таку думку в першій частині бліцінтерв'ю в ефірі телеканалу Obozrevatel TV висловив капітан першого рангу Військово-морських сил США у відставці, офіцер Гарі Табах.

Деякі експерти почали говорити про те, що семирічна війна в Україні вже втомила Європу, може, навіть і Штати напередодні президентських виборів. Як ви це відчуваєте?

– Коли я чую цифри про те, що за період конфлікту загинуло більш ніж три тисячі, понад сім тисяч поранених серед мирного населення, я розумію, що це втрачені й покалічені життя. Не тільки людини, яка загинула, але і її сім'ї, її оточення.

Усі ті, хто були в бойових діях – цивільні, військові – всі поранені. Просто, можливо, вони поранені всередині. Це жахливо. Це розбиті сім'ї, це бандитизм, алкоголізм, наркоманія. Але, коли називаються ці цифри, для людей вони звучать просто як цифри, як статистика.

Коли у нас була "Буря в пустелі", нам сказали, що втрати будуть 30%. Я пам'ятаю, що тоді подумав: зі 100 осіб 30 людей загине. Нічого собі! Це 30 осіб із роти! А якщо це буду я, то це всі 100% – для моєї мами, сестри, сім'ї, для моїх дітей.

Втомилися від війни... Втомляться від війни, коли її перестануть фінансувати. Коли ворог втомлюється від цього і перестає фінансувати, коли він розуміє, що тут одні втрати і більше нічого, то війна закінчується.

Ви відчуваєте втому Росії від війни на Донбасі?

– Ні. У тому й проблема. У Росії так історично склалося, що вони не втомлюються від війни. Наприклад, під час Другої світової війни всі втомилися від німців, вони втомилися від війни нацистської Німеччини. Тоді всі організувалися, навіть Америка влізла в неї, і війна закінчилася. Але, на превеликий жаль, Росія, в моєму розумінні історії, ніколи не втомлюється. Тому там і є цей вислів: "Баби ще народять".

"Можемо повторити"...

– Так, "можемо повторити", наряджаємо маленьких дітей у ці військові мундири... Пам'ятаю, коли я був у Росії і вперше це побачив, я був трошки шокований. У нас би подумали, що таких батьків треба позбавляти батьківських прав, тому що чому б це вони одягали дітей у військову форму? Це не Гелловін, це не свято. А вони одягають у польову, в бойову форму.

"Росія ніколи не втомиться від війни"

Складно уявити дитину в Штатах у формі морського піхотинця.

– Це можна, але тільки якщо його тато або мама морський піхотинець. Це наслідування тата чи мами. Але масово такого немає. Це не завжди. Це може бути на якесь свято, День ветеранів або ще що-небудь. Але я не пам'ятаю, щоб у форму одягали зовсім маленьких дітей. Зазвичай це діти доросліші, які усвідомлюють, що вони роблять.

У Росії я завжди хотів підійти до них і сказати: вам тут не вистачає ще дівчинки-поштарки, щоб вона розносила похоронки. Такий гарний у вас хлопчик, танкіст. Ось вам похоронка, що він згорів у танку. Або у нього тепер немає ні рук, ні ніг. І очей немає. Дозвольте, санітарочка якась вам це розповість. Якщо вже грати, то грати в усе.

Навіщо ставити пам'ятники? Я пам'ятаю цих інвалідів без ніг на дошці з підшипниками, у солдатській шапці, без зубів, від яких погано пахне. Вони їздили ринками, подвір'ями. А потім однієї прекрасної миті вони пропали. Їх не стало. Але ось це були окопні солдати.

Чому не поставити пам'ятник їм? Поставити пам'ятник такому обрубку, ще одного – у шинелі, сліпого поруч із ним. Ось це були герої, а не ті, у яких усі груди обвішані орденами.

Ви сказали, що Росія ніколи не втомлюється від війни. Але ми ж в Україні шукаємо рецепт завершення цієї війни. Наші західні партнери намагаються нам допомогти, ось зараз проходять спільні навчання. Є рецепт?

– Я не знаю. Єдине, що я знаю, – доки сам народ не захоче змусити своїх політиків зупинити війну, самі вони її не зупинять.

Тобто росіяни мають захотіти?

– Так, росіяни мають самі захотіти її зупинити, а не дочки Путіна, не його оточення, не сини Шойгу. Ніхто з них на війні не був, і вони самі ніколи на війні не були. Це велика проблема.

Якщо ви посилаєте своїх дітей на війну, то це інша справа. У нас у багатьох політиків діти самі були військовими. Навіть улюблений в Україні Маккейн. У нього і тато був на війні, і дідусь був на війні, і він сам був на війні, сам був військовополоненим. Їх називають "яструбами", але багато хто з них дуже обережний.

Брежнєв був дуже обережний із війною. Все що завгодно, але лиш би не було війни. Він був проти Афганістану та решти. А ці люди романтизують війну парадами та всім іншим. Тому дуже складно. "Ми можемо показати" – а убитих не видно, поранених теж не видно.

Так, 20 років після перемоги парадів не було, тому що було дуже багато поранених, контужених...

– І були справжні солдати, які не сприймали це як свято. Що святкувати? Ледве вижили.

Щодо втоми російської машини. Усе ж таки є санкції. "Північний потік-2" намагаються зупинити тощо. Але ми бачимо, що Росія не втомлюється від цього.

– Тому я й говорю. У них такий менталітет.

Може, треба якось посилити тиск? Ввести більші санкції? Адже все одно у когось є рідні, які воювали на Донбасі. Трагедії окремих сімей є. Але це не масово.

– Кріпосне право в Радянському Союзі скасували, по-моєму, 1972 року, коли колгоспники почали отримувати паспорти. Кріпацький менталітет. Людське життя нічого не варте. Поки це не зміниться, а це не зміниться...

Чому я опинився в Україні? Тому що у вас інший менталітет. Знову ж таки я узагальнюю, але Майдан у вас показав, що ви не кріпаки. І у вас буде ще Майдан, ще Майдан, якщо війна буде...

"Поки росіяни не захочуть змусити своїх політиків зупинити війну, вони не зупиняться"

А в Росії не може бути Майдану?

– Ні.

Ми бачили Хабаровськ.

– Ну і все. Коли у вас був Майдан, був не тільки Київ. У вас мільйон людей з'їхалися з усієї країни. А хто поїхав до Хабаровська? Навіть із Владивостока не дуже багато людей приїхало. Ну тисяча чоловік.

Проблема локальна.

– Локальна проблема. Якби вони всі сіли в літаки, машини, автобуси та поїхали з Хабаровська, Владивостока на Червону площу – це було б повстання, це був би Майдан.

З мого досвіду – я бачив, як у Росії зносили гаражі в одному подвір'ї. Всі кричали: "Це хуліганство, треба підніматися!". Але всі інші подвір'я мовчали, тому що, може, на цьому скінчиться. Але ні, не скінчилося, перекинулося на інше подвір'я. І тепер це подвір'я кричить, що зносять гаражі, а те мовчить, їм уже знесли, вже нічого не допоможе.

Я пам'ятаю, як одна людина, у якої віджимати фабрику, замурувалася, пристрелила якогось охоронця та кричала по всьому інтернету: треба підніматися, що це за свавілля. А я хотів його запитати: ти піднімався, коли те саме робили комусь іншому? Ти думав, що тебе не чіпатимуть? Зачепили.

Так влаштований світ. Ви думаєте, що Гітлер тільки євреїв чіпав? Ні. Він потім усіх зачепив. Ви думаєте, Путін тільки на Грузію напав, бо він Саакашвілі не любить? Ні, він потім і на вас нападе, і ще на когось нападе.

Якщо світ реагуватиме так, як він реагує – "та що там з тією Україною, набридли вони вже, ці українці весь час усім незадоволені, ми від них утомилися", – утомилися, значить, до вас це теж прийде.

Цих крокодилів треба топити в цьому болоті моментально, щойно вони починають діяти.

УкраїнаДруга світова війнаРосійсько-український конфліктВійна на ДонбасіПротести у БілорусіПряма трансляціяЕфіри Oboz TVНовини Obozrevatel TVПідсумкиГаррі Табах