Наш салют в пам'ять про Аміну

Наш салют в пам'ять про Аміну

Досить скиглити про те, що Аміну "не вберегли". Як показує вся світова практика, від професійних вбивць, особливо з потужних державних спецслужб, вберегтись не реально. Литвиненка легко "дістали" у Лондоні, при тому що британські спецслужби не можна навіть порівнювати з СБУ.

Чи має розстріл під Глевахою стати сигналом реформування наших спецслужб? Однозначно так, бо вони дійсно лайна варті – не тому, що "не вберегли", а тому що швидше за все не зможуть знайти та покарати. Занадто великий відсоток їхніх кадрів "заточений" виключно на корупційні схеми, і надто мало там кадрів, професійних не у "отжимі" чи "війнах компроматів", а у боротьбі зі справжнім ворогом. Нам дійсно потрібні інші спецслужби, але… Але навіть коли ми їх створимо, вони нікого і ніколи не вбережуть. І це треба добре розуміти.

Ми маємо справу з ворогом, який веде проти нас війну без жодних правил та обмежень. На відміну від нашої держави, яка лише глухо борониться (і то щастя, аби ми, громадяни, в 14-му не боронились самі, то не дочекалися б від керманичів навіть такої військової стратегії, але це тема іншої розмови), РФ веде наступальну війну всіма можливими методами. І навіть коли ми зловимо деяку кількість виконавців терактів, їм на заміну просто пришлють нових. "Баби ще нарожають" (с).

Зупинити державу-терориста можна лише в один спосіб: зробити війну проти нас дуже небезпечною справою не лише для рядових виконавців, а в першу чергу для ключових фігур. Проти нас воюють не ідеалісти-шахіди, а дуже боягузлива та підла наволоч, яка геть не прагне загинути за "руцкій мір" та "свящєнниє скрєпи". Ці тварюки люблять жити довго та багато, і власне заради цього ведуть війну. Вони радо готові вбивати нас, але не подихати самі – тож варто поставити їх саме перед такою перспективою.

Те, що я пропоную, нецивілізовано? Це порушує міжнародне право? Розкажіть про цивілізованість та міжнародне право в Росії. Або розкажіть про це родині Аміни Окаєвої.

А ще розкажіть ізраїльському "Моссаду", що можна і чого не можна у боротьбі на виживання країни та нації. Якби Ізраїль хоча б один рік своєї історії займав таку пасивно-оборонну позицію, яку вже четвертий рік поспіль займають українські керманичі, цей один рік став би для Ізраїлю останнім роком існування держави. Перемагає лише той, хто у наступі. З джентльменами воюють за правилами, підступних виродків знищують всіма способами.

Терор в Києві та Одесі припиниться тоді, і лише тоді, коли відлуння кожного теракту у нас лунатиме вибухом у Москві та Пітері. І не вибухом у метро, а вибухом машини чергового генерала ФСБ чи бодай полковника ГРУ. Як тільки ціну терактів почнуть платити їх організатори, ми досить швидко побачимо чемну та виховану Росію, яка воюватиме "конвенційними методами".

Нам незручно робити це власними руками, бо ж союзники із Заходу не схвалять? Не проблема. У путінської Росії та її спецслужб крім нас є безліч ідейних та щирих ворогів. Таких, як Аміна Окаєва. Сотні їх вже три роки воюють разом з нами на наших фронтах, ще тисячі намагались долучитись, але наші офіційні керманичі відштовхнули їх (як перед тим розігнали по домівках 140 тисяч добровольців навесні 14-го). Ті, хто лишився і воює за нас, роблять це ледь не всупереч нашій владі, їх "так і бути терплять" у кращому разі – бо наші совкові генерали вчились у одних училищах з російськими колегами, і ті досі ментально значно ближчі для них, аніж незрозумілі моджахеди та інші "екстремісти". Пора нарешті зрозуміти, що наш двобій з РФ – не "непорозуміння між своїми", а справжня війна на виживання України, і в цій війні всі, хто готовий до кінця йти проти РФ – друг та союзник, а всі, хто не готовий – ворог чи його посіпака.

Час розігнати у сторожі та двірники стару кагебешну тусовку у наших спецслужбах, для якої москальські ФСБшники "класово свої", а всі революціонери та повстанці – "потенційна загроза". Час повернутися обличчям до численних ворогів кремлівського режиму: національно-визвольних рухів всіх народів Росії від Кавказу до Далекого Сходу, ісламістів, російських радикальних демократів та навіть зовсім не демократів, готових воювати проти Пуйла. Все живе, здатне взяти до рук зброю та воювати у тилу ворога, має від нас цю зброю отримати, разом із забезпеченим спокійним тилом, прихистком для родин, фінансовою допомогою та професійними настановами. Час перенести війну з нашої землі на ворожу. Час переходити у наступ.

Колись мудрий Пілсудський назвав таку стратегію "прометеїзмом". Ми маємо допомогти всім, хто готовий принести до російської тюрми народів вогонь свободи, і запалити там вогнище, яке Кремль не зможе загасити. На всіх окупованих землях Імперії Зла (а у неї нема не окупованих земель), від Кьонігсбергу-Калінінграду до Курафуто-Сахаліну має пролунати гучний салют на честь Аміни Окаєвої. Так переможемо.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.

УкраїнаВбивство Аміни ОкуєвоїРосійсько-український конфліктАміна Окуєва