На Донбасі трагічно загинули воїни ЗСУ. Вони захищали Україну до останнього подиху

На Донбасі трагічно загинули воїни ЗСУ. Вони захищали Україну до останнього подиху

Після пів місяця без необоротних втрат на Донбасі Україна знову прощається зі своїми найкращими дітьми. 14 травня стало відомо про загибель одразу трьох українських воїнів. Імена двох із них уже відомі. Це Андрій Супріган, що ніс службу в одному з підрозділів Сил спеціальних операцій, та Олександр Карпика, що воював у складі 12-го інженерного полку ЗСУ. Один загинув під час навчань, інший – виконуючи важливе бойове завдання. Один родом із Житомирщини, інший – із Вінниччини. Таких різних, їх обох єднало те, що вони покинули мирне життя, аби боронити Україну. І робили це до останнього подиху.

Андрій Супріган
Андрій Супріган

Андрій Валерійович Супріган народився 1990 року в родині кадрового військовослужбовця.

Батько Андрія, як розповіла OBOZREVATEL знайома полеглого воїна, – офіцер ЗСУ, який свого часу брав участь у миротворчій місії. Саме батько вплинув на вибір сина – присвятити життя армії.

Відео дня

"Батько Андрія – учасник бойових дій у Косові. Має багато нагород. Син пішов шляхом батька. Завжди прагнув бути найкращим із найкращих. Таких людей, як він, на землі більше немає", – розповідає про Андрія Супрігана Вікторія Лушпинська, що свого часу несла службу у 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді.

За плечима в Андрія – серйозна військова освіта. Він навчався у Ліцеї імені Героїв Крут. Згодом здобув диплом Академії сухопутних військ за спеціальністю "Управління діями підрозділів військової розвідки та спеціального призначення".

Андрій Супріган

Коли почалася війна, Андрій Супріган не лишився осторонь – і пішов воювати спершу у 54-й розвідбат, куди потрапив після академії, згодом – у один із підрозділів ССО. За проявлену у боях мужність і героїзм 11 березня 2015 року нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Встиг повоювати у багатьох гарячих точках фронту: Кутейникове, Верхньоторецьк, Кряківка, Гранітне, Степанівка, Водяне, Широкине, Дебальцеве. Доводилося йому виконувати завдання і за лінією розмежування. Втім, загинув воїн не в бою, а під час тренувальних зборів, що відбувалися, згідно з окремими повідомленнями, неподалік від Краматорська Донецької області. 13 травня, здійснюючи десантування у воду, майор Супріган потонув. Тіло загиблого військовослужбовця, за нашими даними, знайшли не відразу.

Андрій Супріган

"Ти був досвідченим офіцером, гарною вихованою людиною. Знала тебе тільки з гарного боку. Не можу повірити, що такий офіцер міг загинути. Царство тобі небесне і співчуття рідним. Це дуже важка втрата", – написала у Facebook співробітниця Міноборони Тетяна Ярко.

Андрій Супріган

Звістка про загибель 30-річного офіцера вразила користувачів мережі.

"Дякую тобі, Андрію, за те, що я жива. Але дуже жаль, що ціною твого життя та всіх загиблих хлопців. Слава героям. Царство небесне. Вічна пам'ять", – написала Ірина Швороб.

"Люди добрі, коли буде край цій війні! Скільки ще ляже невинних дітей, які просто хочуть жити на своїй рідній землі! Тому так і захищають її, ціною свого життя!!! Царство небесне та вічна пам'ять нашим героям!" – зазначила Людмила Пидцюка.

"Боже милостивий, скільки ще треба смертей таких людей, щоб усе закінчилося? Які молоді хлопці гинуть. Серце крається від болю кожного дня читати такі новини. Співчуваю рідним", – висловила співчуття Надія Пономаренко.

Наразі знайомі родини загиблого просять, якщо є можливість, підтримати фінансово батьків Андрія та вказують картку батька, Валерія Супрігана: 5168 7573 1570 9289

Згодом стало відомо, що під час цих же навчань, відпрацьовуючи десантування у воду, загинув ще один військовослужбовець – сержант Дмитро Кузьменко, військовослужбовець зі складу Сил спеціального призначення. Був жителем села Райки Бердичівського району Житомирської області. Обставини трагедії з’ясовуються.

Дмитро Кузьменко
Олександр Карпика
Олександр Карпика

Олександр Віталійович Карпика народився 25 березня 1996 року в селі Буди Тростянецького району Вінницької області.

На війні – останні чотири роки: з 30 березня 2016 року він ніс службу в складі 12-го інженерного полку (в/ч 3814) – у батальйоні радіаційного, хімічного та біологічного захисту. І, як згадують у підрозділі, планував воювати до перемоги.

"Він збирався воювати до кінця. Чотири роки в нас прослужив. Контракт у нього мав закінчитися 2019 року, але він його не підписував до кінця мобілізації – і далі продовжував службу. Зарекомендував себе з позитивного боку. Добросовісний військовослужбовець, на виконання будь-якого завдання на території ООС завжди зголошувався перший – і завжди виконував їх максимально добре. Був відзначений багатьма подяками та грамотами", – розповів OBOZREVATEL заступник командира 12-го інженерного полку з МПЗ Ігор Миколайович.

Олександр Карпика

Мама виховувала Олександра самотужки. Крім нього, у неї були двоє молодших синів – 22 і 16 років, а також маленька донечка 6 років. Поки в родині не з’явився вітчим, Олександр залишався найстаршим чоловіком у сім'ї.

13 травня 2020 року Олександр Карпик загинув у зоні відповідальності 30-ї ОМБр. За інформацією народної депутатки Лариси Білозір, трапилося це неподалік від "розведеного" Золотого, під селом Катеринівка, яке два роки тому зайняли українські військові та яке після розведення знову опинилося в "сірій зоні".

Олександр Карпика

"Він загинув дуже трагічно. Нашому підрозділу до виведення з зони ООС залишається не так багато часу. Сашко з хлопцями виконували дуже серйозне завдання, подробиці якого я не можу озвучувати. Під час цього завдання він та ще двоє військовослужбовців були поранені. У Олександра поранення виявилося несумісним із життям. Ворожий снайпер поцілив йому в живіт, куля пройшла наскрізь, пошкодивши на своєму шляху великі кровоносні судини… Ви коли писатимете про нього – напишіть хороше. На війні всяко буває, але Олександр справді загинув як герой. Цей молодий хлопець загинув, захищаючи свою землю", – кажуть у підрозділі.

Нещодавно Олександрові виповнилося 24 роки. Власну сім’ю молодий воїн створити не встиг.