Кримське золото: доля скарбів "Ощадбанку"

9 хвилин
156,4 т.
Кримське золото: доля скарбів 'Ощадбанку'

Ця весна розпочала відлік восьмого року окупації українського Криму Росією. Поки весь світ засуджує кричущий акт агресії Російської Федерації відносно незалежної та суверенної України та її територіальної цілісності – Кремль вкотре влаштував помпезне святкування свого злочину, приурочене до річниці анексії.

Станом на вересень 2020 року, за даними Офісу генерального прокурора України, матеріальні збитки України, спричинені окупацією Криму Росією, оцінювалися щонайменше у трильйон гривень. Ці збитки охоплювали обмеження доступу до користування майном і порушення майнових прав України і грунтувалися на відкритих щодо подій у Криму кримінальних провадженнях.

На початку 8 року окупації українського півострова ми хочемо нагадати один з епізодів буремних кримських подій весни 2014-го. Історія, про яку йтиметься сьогодні, схожа на кримінальний трилер – з одним "але": все це відбувалося насправді. Мова піде про вкрадені в українського "Ощадбанку" 300 кг золота. Золота, яке було вкрадено вже після окупації. І про те, як один з можливих фігурантів тієї гучної справи цілком комфортно почувається зараз на материковій частині України.

Вкрасти у крадіїв

Ситуація, коли крадії обурюються тим, що здобуті злочинним шляхом цінності викрали вже у них – виглядає фантасмагорично. Однак саме це трапилося в окупованому Росією Криму навесні 2014-го.

Після анексії окупаційна влада одразу розпочала "націоналізацію" державного майна України в Криму. Особливий інтерес для окупантів становили банки та накопичені в них гроші та коштовності. Зокрема, кримське відділення державного "Ощадбанку", де, окрім 35,5 мільйонів гривень, що призначалися для пенсій та соцвиплат кримчанам, на відповідальному зберіганні залишалися понад 300 кг ювелірних виробів. Їх ще в 2011 році було конфісковано у контрабандистів.

Саме ці гроші і коштовності були нахабно викрадені просто під носом у окупантів. Як згодом встановило російське слідство, під керівництвом одного з ключових пособників окупації, першого віце-прем’єра в "уряді" Аксьонова Рустама Теміргалієва.

Представники окупаційної "влади" Криму (зліва направо): Сергій Аксьонов, Сергій Костянтинов, Рустам Теміргалієв

Як повідомляли кримські журналісти, посилаючись на покази пізніше затриманих виконавців нахабного злочину, відбувалася афера у два етапи. У ході першого зловмисники вивезли з кримського відділення "Ощадбанку" пенсії кримчан. Для цього, як свідчили згодом затримані по справі виконавці, Теміргалієв сфальшував постанову Ради міністрів та господарського суду Криму про недопущення вивезення цінностей на материкову частину України. Окрім нього в операції були задіяні радник Аксьонова Ігор Васильченко, керівник кримського "Ощадбанку" Олег Рябцев, тодішній керівник Комітету з протидії корупції при так званій Раді міністрів Криму Володимир Мерцалов та особистий охоронець Теміргалієва В’ячеслав Задорожній.

16 травня 2014 року на двох інкасаторських автомобілях Васильченко, Мерцалов та Задорожний приїхали до "Ощадбанку" – і вивезли гроші, що там зберігалися. Всю суму вони в одному з російських банків, що розпочинав операційну діяльність на анексованому півострові, обміняли на 2,6 млн доларів. Валюту розфасували по трьох сумках. Одну, як розповідав згодом Задорожний, він відвіз в кабінет Теміргалієва в Радміні, другу перший віцепрем’єр у присутності охоронця передав невідомому, а третю Теміргалієв забрав до себе додому.

За золотом та прикрасами спільники Теміргалієва повернулися за кілька днів. Цього разу до афери, окрім Васильченка та Задорожного залучили нових виконавців: кримського адвоката Сергія Шаталова та безробітного мешканця Сімферополя Артема Тяжкосилу.

20 травня, як свідчили в суді затримані по справі, Васильченко за розпорядженням Теміргалієва приїхав до "Ощадбанку" зі ще одним "рішенням" Господарського суду Республіки Крим, без печатки та підпису судді. Цим "рішенням" передбачалося вилучення коштовностей, що зберігалися в банківській установі, на експертизу – під приводом "недопущення вивезення в Україну". За розпорядженням керівника кримського "Ощадбанку" Рябцева прикраси були завантажені в інкасаторські автомобілі, і Васильченко відвіз коштовний вантаж до орендованого заздалегідь офісу. Там Тяжкосила під виглядом експерта по дорогоцінному камінню у присутності Задорожного і представника все того ж російського банку провів "оцінку" ювелірних виробів, їх упакували в 40 коробок – і відвезли в банківське сховище. Там золото розфасували в 11 мішків. Один з них спільники розділили на три частини. Одну залишили в банківській скриньці, решту – відвезли додому до Теміргалієва.

Але окупанти дуже швидко зрозуміли, що їх обдурили – і почали шукати вкрадені гроші і золото.

Скільки коштує свобода?

Першим затримали Васильченка. Колишній радник Аксьонова швидко визнав свою вину і почав співпрацювати зі слідством. У результаті його засудили до 5 років умовно.

Тяжкосилу співробітники ФСБ затримали у Феодосії, у домі його дядька. Шаталова арештували трохи пізніше – у ході підлаштованої зустрічі з затриманим симферопольцем. Обидва були засуджені до двох років в’язниці.

Ексохоронець Теміргалієва за порадою шефа після травневих подій виїхав до Краснодарського краю в РФ, там, як повідомляють ЗМІ, в середині червня він дізнався, що його оголошено в розшук. Після безрезультатних спроб зв’язатися з Теміргалієвим він, як стверджують кримські ЗМІ, добровільно здався ФСБ. І за рішенням суду отримав два роки позбавлення волі.

А от самому Теміргалієву, який від початку фігурував у справі, якимось чином вдалося вийти сухим з води. На лаві підсудних він зрештою поруч з іншими обвинуваченими не опинився: відбувся статусом "свідка". Правда, з Криму йому довелося поїхати. Однак, зважаючи на те, що частина викрадених з українського "Ощадбанку" грошей та коштовностей так і не була знайдена, а в публічних заявах окупантів, зокрема, й Аксьонова, кількість вкраденого золота з 300 кг "зменшилася" до 70 кг, а більшість конвертованих у долари грошей адвокат Теміргалієва привіз у місцевий Слідком, розповівши вражаючу історію про те, що сумки з доларами йому підкинули – можна припустити, що Теміргалієв банально відкупився від переслідувань з боку окупаційної влади.

Тим більше, що наразі він почувається досить непогано. Одразу після кримської афери він працював уповноваженим представником республіки Татарстан в Казахстані, з 2015 року займався "укріпленням російсько-китайських відносин", був радником гендиректора Фонду розвитку Далекого Сходу, а з 2018-го очолив Російсько-китайський інвестиційний фонд регіонального розвитку.

Наразі Теміргалієв "укріплює" російсько-китайські стосунки

І те, що за участь в окупації Криму проти нього порушено справу Службою безпеки України, він оголошений у розшук, а Євросоюз включив Теміргалієва до санкційного списку, заморозив належні йому активи за кордоном і наклав на нього візові обмеження – Рустама Ільмировича, схоже, не дуже обходить.

З весни 2014 року СБУ оголосила Теміргалієва у розшук
Таємнича "Фріда"

Однак у ході слідства і подальшого судового процесу над виконавцями афери з "кримським золотом" з матеріалів справи зникло ще одне прізвище, яке, за повідомленнями "Крим Інформ", звучало у показах затриманих.

А вони згадували про юриста з Криму Анатолія Кострубу. Як стверджували затримані, свідчення яких публікувало місцеве видання "Крим Інформ", саме Коструба залучив до реалізації плану Теміргалієва Сергія Шаталова: останній, за даними видання, працював у фірмі дружини кримського адвоката і був одружений на його хрещениці. І винагороду за проведену операцію у розмірі 10 тисяч доларів, пише "Крим Інформ", Шаталов та Тяжкосила отримували начебто саме у Коструби.

А Васильченко стверджував, що виготовленням підробного рішення суду займалася людина, яка в телефоні Теміргалієва була підписана як "Фріда". Контакт під таким же псевдо Васильченко записав і собі. Згодом начебто було встановлено, що цей номер телефону належав Кострубі.

Втім після описаних подій Анатолій Коструба виїхав на материкову частину України. У обвинувачувальному вироку він, як і Теміргалієв, не згадувався.

"Крим, Рим та мідні труби" Анатолія Коструби
Анатолій Коструба

Однак певні факти з біографії пана Коструби дозволяють припустити, що певною мірою він міг бути причетним до історії з "кримським золотом".

По-перше, з Теміргалієвим Кострубу, окрім проживання на півострові, пов’язував ще й спільний бізнес: ТОВ "Татарстан Естейт", що спеціалізувалося на операціях з нерухомістю. 20% цієї компанії належали Кострубі, 30% - батьку першого віцепрем’єра Криму Ільмиру Теміргалієву. Решта акцій перебували у власності ТОВ "Темірінвест Груп", засновниками якої є Рустам Теміргалієв та його дружина.

Кримське золото: доля скарбів "Ощадбанку"
Рустам Теміргалієв з дружиною Сусаною
Кримське золото: доля скарбів "Ощадбанку"

І це не єдиний спільний бізнес родин Коструб та Теміргалієвих. Наприклад, дружина Коструби Анастасія спільно з Сусаною Теміргалієвою значилися у засновниках охоронного агентство "Гарда-Крим". А керував цим агентством, згідно даних реєстру, засуджений по справі "кримського золота" В’ячеслав Задорожний.

Кримське золото: доля скарбів "Ощадбанку"

Ще одну охоронно-детективну фірму – "Гарда-Ю.Г." – пані Коструба створила вже з родинною компанією Теміргалієвих "Темірінвест Груп". Керував нею все той же Задорожний.

Кримське золото: доля скарбів "Ощадбанку"

Ба більше: за нашими даними, уже після анексії зареєстровану на дружину Коструби ТОВ "Судова експертна палата" в окупованому Криму було перереєстровано за законодавством РФ – і компанія, серед експертів якої значиться і пані Коструба, успішно надає послуги як місцевому бізнесу, так і окупаційній владі: за останній рік вона була задіяна у понад 1,5 тисячах судових процесів.

Кримське золото: доля скарбів "Ощадбанку"
Кримське золото: доля скарбів "Ощадбанку"
Кримське золото: доля скарбів "Ощадбанку"
Кримське золото: доля скарбів "Ощадбанку"
Кримське золото: доля скарбів "Ощадбанку"
Кримське золото: доля скарбів "Ощадбанку"
Кримське золото: доля скарбів "Ощадбанку"

При цьому родина Коструб наразі проживає в Україні. Сам Анатолій Володимирович тут займається юриспруденцією, викладацькою роботою і членством у вражаючому переліку науково-консультативних рад при ключових державних установах та організаціях.

От тільки при такій професії, що, здавалося б, вимагає максимальної публічності, Коструба, за свідченнями людей з довколаюридичної тусовки, уникає спільних групових фото, не веде під своїм іменем сторінок у соцмережах і начебто жодного разу за останні 7 років не виїздив за межі України.

Чи не тому, що диму без вогню не буває?

Далі буде.

УкраїнаОкупація Криму