Наказано знищити, або Демократія обраних

1,2 т.
Наказано знищити, або Демократія обраних

Люди, що живуть в Україні, вже давно нічому не дивуються. Тим не менш, не так часто трапляються ситуації, коли за один день повністю знищується чинне, успішне українське підприємство, знищується бізнес і ділова репутація, і без роботи залишаються безліч людей, сім'ї яких зараз на межі жебрацтва ... From-UA опублікувало на своїх сторінках лист Михайла Ритікова, керівника фірми "Бастіон Трейд Груп" (Одеса). Ні добавть, ні відняти. Цитуємо без купюр: "До чого ж цікаво жити в нашій країні! Вмикаєш телевізор і тобі зі всіх каналів політики коричнево-оранжево-серцево-пухнастою орієнтації розповідають яких небачених успіхів вони домоглися в побудові самої розвинутої демократії і як добре стало жити в нашій країні. Розповідають з таким натхненням, що хочеться ридати від розчулення, притиснувши до грудей Конституцію України.

Відірвавшись від екранів телевізорів і трохи заспокоївшись, пересічні громадяни занурюються в буденне життя, де поступово приходить прозріння і усвідомлення того, що помаранчева влада вибудувала демократична держава тільки для себе. І що демократичні свободи діють тільки в тиші владних кабінетів під прикриттям броні недоторканності. І ще трошки демократії в затишних телестудіях, де помаранчева братія денно і нощно поливає один одного брудом з метою відвернути рядових громадян від того, що справді вони зробили з Україною. А перетворили вони країну на поліцейську державу піночетівського типу, де доля і життя окремого людини (або мільйонів пересічних громадян) не уявляють ніякої цінності, де за деклараціями прав і свобод процвітає тотальне зубожіння і безправ'я. Втім, я марно образив генерала Піночета: той за час своєї диктатури підняв економіку всієї країни і зрештою зробив Чилі процвітаючою державою. Звичайно, це тільки мої міркування, без будь-яких претензій на загальне визнання, але мені здається, що у нас - хунта в чистому вигляді, яка існує окремо від держави, від Закону і Конституції.

Щоб не бути голослівним, щоб читач не подумав, що пише черговий невдаха, який не зумів організувати своє буття, а тому ображений на все і на всіх, я проілюструю його реальними подіями, які сталися зі мною, моїми родичами, батьками, знайомими і моєї фірмою - "Бастіон Трейд Груп" (Одеса), яка займалася наданням послуг інтернет-хостингу громадянам України і СНД.

Перш, ніж почати мою розповідь, давайте разом представимо приблизно таку ситуацію: ... вбили у Великому Піндостане негра, убили жорстоко, імовірно залізної лопатою. Убівца не знайшли, як і убитого негра. Не знайшли і лопату, а слідство встановило, що ні знайдена лопата можливо була імпортована з України. І ось вже Піндостанскій прокурор дзвонить прокурору Українському і слізно просить: "Допоможи, брат, вашими лопатами наших негрів мочать!" Ну як не допомогти братам-Піндос! Тут же летить наказ силовим структурам: знайти і покарати виробника лопати. Силовики швидко з'ясували, що така лопата могла бути виготовлена ??в Одесі в артілі "Шніперзон і Ко" та, швиденько отримавши судову ухвалив, прибули до Одеси, де протягом одного дня зрівняли артіль Шніперзона із землею. Прихопивши при цьому його майно та майно його родичів і знайомих, а самого Шніперзона посадили під синагогою просити милостиню. Хотіли було ще прихопити один із заводів Ахметова, де виплавляють сталь для лопат. Але вчасно схаменулися, здогадавшись в яке місце їм засунуть ті лопати на тому заводі. Пізніше з'ясувалося, що Шніперзон ніколи не робив лопат, а вже у сьомому поколінні шиє труси і саме слово лопата противно йому на генетичному рівні. Але не вибачатися ж перед Шніперзоном! Та й добро вилучене шкода повертати, дарма, чи їхали в Одесу!

Ідіотизм? Так. Бред? Поза сумнівами. Але, як виявилося, не для України.

Далі піде опис вже реальних подій і, як кажуть, спробуйте знайти п'ять відмінностей ...

Як я говорив, моя фірма займалася наданням інтернет-хостингу організаціям, підприємствам і приватним особам. Для читачів, не знайомих з термінологією поясню: ми здавали в оренду місце на жорстких дисках наших серверів і сервера, підключення до високошвидкісного інтернету нашим клієнтам для їх особистих цілей (розміщення web-сайтів або будь-який інший особистої інформації). Оренда вироблялася на умовах публічної офферти (заплатив - отримав) тобто точно так само, як мобільні оператори продають Sim-карти, без персоніфікації клієнтів, що цілком відповідає Українському (та й будь-якого іншого) законодавству. Доступу до особистої інформації наших клієнтів ми не мали і не могли мати з двох причин: 1) таємниця особистої інформації гарантована Конституцією та Законами України, 2) відстежити сотні терабайт інформації фізично неможливо.

Фірма невелика. Два засновника - я і мій старший брат. Працювали ми абсолютно легально, мали держ. реєстрацію, і всі дозволи, забезпечували роботою півтора десятка людей і справно платили податки державі. Не стану приховувати - працювали цілком успішно навіть в період кризи.

Не знаю, чи телефонував американський прокурор нашому (цей факт повністю прихований завісою секретності), але Хунта, а точніше та її частина, яка носить горду назву Департаменту контррозвідки СБУ (ДКР), прийняла рішення стерти мою фірму з лиця землі. Але так як у нас правова держава, то потрібно було дотримати хоча б елементарну видимість законності, тобто потрібен був слух про "убитому негра". І ось контррозвідники, витягнувши на білий світ Договір про правову допомогу в кримінальних справах між Україною і США 1998 року, а так само вивудивши невідомо звідки сайт VendorsName.Vn і назвавши його існування серйозною небезпекою для світової фінансової системи, прив'язали ці два факти до діяльності моєї фірми "Бастіон" та передали справу до Головного слідчого управління СБУ. Той факт, що такого сайту не існує в природі і моя фірма за визначенням не могла мати яке-небудь відношення до вищеназваного сайту, в розрахунок не брався. Втім, як з'ясувалося пізніше, в процесі обшуків, шукати цей сайт ніхто й не збирався. Потрібен був формальний привід для повного і незворотного знищення фірми і всього, що навіть теоретично могло бути з нею пов'язано. А про причини настільки дивного бажання, я спробую поміркувати в кінці цієї статті.

Слідчий Новиченко А.В., озброївшись серйозної папером і отримавши благословення Генеральної прокуратури, звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва, де суддя, безмірно поважаючи авторитет Контори і не вдаючись у подробиці, видав чотири абсолютно однакових постанови про виробництво обшуків у моїй квартирі, офісі фірми, нежитловому порожньому приміщенні, що належить мені і в квартирі моєї бабусі і мами (які й слово таке мудре як інтернет вимовити не можуть, а від слова комп'ютер непритомніють) з дивною мотивуванням:

у зв'язку з тим, що існування сайту VendоrsName.Vn представляє загрозу фінансовій безпеці всього світу, а також виконуючи клопотання Державного прокурора США в окрузі Колумбія і Секретної служби США ... зробити обшук з метою пошуку вищеназваного сайту за адресою ...

Природно, самого клопотання шановного американського прокурора до суду представлено не було, як не змогли наші юристи знайти його і в Генеральній прокуратурі. Категорично відкинули можливість його існування і в Посольстві США, куди ми звернулися з офіційним запитом. Додзвонилися ми і в офіс американського прокурора у Вашингтоні і в ФБР. Американці досі ходять з витріщеними очима, намагаючись зрозуміти про що взагалі мова. Самі ж чекісти пред'явити це клопотання відмовилися. Не змогли добитися цього клопотання і кілька депутатів Верховної Ради, які направили депутатські запити в СБУ і Генпрокуратуру.

(Тут я повинен зауважити, що Комітет Верховної Ради з питань правосуддя, куди ми звернулися з скаргою, угледів в представлених нами доводах ознаки порушення суддею присяги суддів і справа була передана до ради суддів Києва, про що нам повідомив голова комітету С.В. Ківалов , за що ми йому дуже вдячні)

Отже, озброївшись чотирма судовими постановами чекісти зовсім вже зібралися виїхати до Одеси. Але тут сплив факт, що у мене, виявляється, є ще й батько, який проживає з 1997 р. зі своєю новою сім'єю в м. Южний, що в 50 км. від Одеси. У зв'язку з тим, що нова сім'я мого батька має до інтернету приблизно таке ж відношення, як глава СБУ до незаконного вирощування апельсинів на Північному полюсі, то чекісти не стали себе особливо обтяжувати вигадуванням причин, що пов'язують родину мого батька з інтернетом, а просто призначили проживають в квартирі батька мого старшого брата, який вже був призначений проживають в іншому постанові про проведення обшуку за адресою бабусі і мами. І який ніколи не проживав ні по одному, ні за іншою адресою ні на тимчасовій, ні на постійній основі. Таким чином на світ чудесним чином з'явилося п'яте судове постанову про обшук квартири в м.Южне з тією ж мотивуванням, що і попередні.

Звідки взялося п'ятий постанову - залишається загадкою, але незаперечним залишається факт, що ми не змогли отримати копію цієї постанови в Шевченківському суді через відсутність такого, як не знайшли там і звернення слідчого про видачу постанови. Не виявилося аналогічних слідів і в Генеральній прокуратурі.

Отже, 24 червня 2009 кілька бригад слідчих центрального апарату СБУ прибули в Одеське обласне управління СБУ, де прихопивши з собою для солідності загін спецпідрозділу "Альфа", роз'їхалися по п'яти адресах рятувати світову фінансову систему.

Те, що відбувалося далі, більше було схоже на поєднання військової операції з бандитським нальотом на продовольчий склад в період голодомору.

Почавши обшуки одночасно по п'яти адресах, чекісти навіть не згадали про те, що було написано в ухвалах суду і що ж вони повинні шукати (та й як шукати те, чого немає в природі навіть у віртуальному вигляді), а тому почали вигрібати з квартир і офісу все, що потрапляло під руки, причому матеріальні цінності вилучалися не тільки у мене і моїх батьків, але і у абсолютно сторонніх людей, що випадково опинилися поруч під час виробництва обшуків. Власне кажучи, обшуками це і назвати було не можна - роблять ретельне зачищення всього, що навіть побічно могло вивести на щось, відоме тільки ініціаторам цієї операції. Слід додати, що велика частина вилучених предметів не мала ні найменшого відношення ні до інтернету, ні до комп'ютерів (зате мала цілком відчутну матеріальну вартість).

Не буду втомлювати читачів описом всього, що відбувалося. Якщо хтось захоче дізнатися подробиці, вони описані тут: http://ord-ua.com

Справедливості заради слід зазначити, що через два місяці, проявивши благодушність, нам повернули мобільні телефони. Правда повернули тільки ті, які старіший і дешевше, які в принципі не підлягали вилученню (моєї знайомої, дружини брата, батьків та ін) Нові та дорогі, без сім-карт поки вирішили залишити для себе.

Минуло 10 місяців. За всі десять місяців не було жодного офіційного виклику або допиту, нікому з нас не пред'явлено жодної претензії. Коли наші адвокати почали серйозно займатися цим питанням, з Києва посипалися погрози з вимогами припинити скаржитися. В іншому випадку погрожували підібрати для мене кримінальну статтю, екстрадувати до США, внести в базу Інтерполу. Анонімні погрози з Києва тривають і по сьогоднішній день. Кримінальної справи немає і не було. Як заявляють самі СБУшники, з боку законодавства України до нас немає претензій, а всі дії, описані в цій статті, виконані в цілях виконання міжнародного доручення, яке, за словами чекістів, знаходиться вище національного законодавства. Що, чесно кажучи, викликає серйозні сумніви.

Навіть якщо й допустити, що існує таємниче клопотання американського прокурора, то неможливо повірити в те, що воно передбачає повне знищення українського підприємства, а якщо це так, то виникає цілком логічне запитання: "А на кого працює Служба Безпеки України і безпека якої держави вона забезпечує вона, підриваючи безпеку власної держави? "І вже зовсім без відповіді залишаються питання: "А в чому ж зло, вчинене мною, моїми батьками, родичами та знайомими, яких охоронці американських інтересів з СБУ обібрали до нитки в процесі проведення обшуків? У чому зло, вчинене неповнолітньою дитиною, у якого чекісти відняли іграшки? У чому зло, вчинене моєї 85 річною бабусею, яка остаточно злягла від перенесеного нервового стресу після обшуку її квартири? Кому конкретно заподіяно зло, де ж убитий негр і лопата, якою його вбили? "Через 10 місяців у чекістів немає відповіді ні на одне з цих питань. А Генеральна Прокуратура старанно ухиляється від відповідей на конкретні запитання, бубонячи завчену фразу про виконання міжнародного доручення.

Так як втрачати нам було вже нічого, ми вирішили розпочати боротьбу за свої права і своє майно.

Ми звернулися до всього депутатському корпусу і кожному депутату Верховної Ради окремо, до уряду і Президента, Генерального прокурора і голови СБУ, до Секретаріату президента і в РНБО, в міжнародні правозахисні організації. Повинен сказати, що реакція була негайною. Першими відгукнулися народні депутати, за що я, члени моєї родини щиро їм вдячні. В СБУ та Генпрокуратуру було відправлено безліч депутатських запитів. Якщо точно - 22 запиту. Відгукнулися і міжнародні правозахисні організації, які моніторять що відбувається і перебувають з нами на постійному зв'язку, але не втручаються до тих пір, поки ми не вичерпаємо свої можливості на національному рівні.

Почало промінь надії, навіть подумалося, що справедливість восторжествує, що не все ще втрачено в нашій країні. Але не тут то було!

У всій своїй пишності проявилося те, про що я писав у вступі до цієї статті: хунта існує абсолютно окремо від держави і народу і живе тільки за своїми законами, а депутати Верховної Ради для хунти таке ж бидло, як і ми з вами.

На всі депутатські запити отримані стандартні відписки за підписом дуже високопоставлених чиновників СБУ та Генпрокуратури, які не відповідають ні на одне конкретне питання, а часом і відверто брехливі. А зводяться всі ці відписки до двох фраз: "Виповнюється клопотання держ. прокурора США в окрузі Колумбія. Порушень КПК не виявлено. "Ми готові викласти в інтернеті всі ці" твори ", якщо буде така потреба.

Упродовж листопада 2009 р. - лютий 2010 нами були отримані 4 листи з СБУ з пропозиціями прибути до Києва і забрати частину вилученого майна і ми, ще у щось вірячи їхали, але до кожного нашого приїзду особа, відповідальна за видачу виявлялося відсутнім і черговий біля входу пропонував нам заїхати наступного разу (наче ми живемо на сусідній вулиці). А після того, як на початку лютого до нас дійшла поки що не перевірена інформація про те, що всі вилучені у нас сервера продані відомому київському провайдеру і одному з одеських провайдерів, а слідом була отримана відповідь на депутатський запит народного депутата Крука Ю.Б. , в якому заступник Генерального прокурора В.Пшонка інформує депутата про те, що частина вилученого у нас обладнання нам, виявляється, повернута, про що складено відповідний протокол, нам стало ясно, що їхати вже не за чим. А наприкінці березня у відповідь на повторний депутатський запит народного депутата Лук'янчука Р.В., де народний депутат задав вже абсолютно конкретні питання, той же заступник Генерального прокурора поінформував депутата про те, що не дивлячись на всі пропозиції Генпрокуратури та СБУ ми не виявили бажання приїхати і забрати свої речі і додав до цього кілька цитат з Договору між Україною і США про правову взаємодопомогу в кримінальних справах, причому без усякого зв'язку з питаннями, заданими депутатом.

30 березня до мене додому принесли лист з СБУ, в якому вже офіційно пропонувалося 2 квітня прибути в Київ і забрати своє обладнання. І я знову повірив у диво. Знову найняв машину з Одеси і в призначений термін прибув на вул. Володимирську і ... Краще б я туди не їхав! Те, що мені віддали, інакше як знущанням і знущанням над особистістю назвати не можна.

І на останок, як я і обіцяв, короткі міркування про те, що могло послужити причиною настільки серйозної уваги центральної влади до маленької провінційної фірмі. Адже сама влада ніяких причин не називає, а причина, названа на ухвалах суду про виробництво обшуків ніякої критики не витримує, бо ані до мене, ні до фірми, ні до моїх родичів, знайомих і батькам ніякого відношення не має.

Версія перша - банальне виконання замовлення. Малоймовірна, фірма занадто мала і не становила нікому конкуренції. Та й розмах проведеної операції не залишає шансів на існування цієї версії.

Версія друга - меркантильна. Так само малоймовірна. Судячи по виставці досягнень світового автопрому біля стін будівлі СБУ на вул. Володимирській у Києві, вартість вилученого у мене обладнання ніяк не може бути цікавою настільки забезпеченим людям. (Хоча, Україна країна велика, а як кажуть у народі, "курочка по зернятку клює, а весь двір обосраний ...") Знову ж, чутки про те, що все вилучене у нас обладнання вже продано теж не з неба впали.

Версія третя - політична. Бажання зайвий раз лизнути американцям. Однак, після лідерів кольорових революцій все причинні місця у американця зализані до кривавих мозолів і тому задоволення від шорстких мов безпородних шавок видається більш, ніж сумнівним. Однак ця версія в поєднанні з перших має право на існування.

Версія четверта, яка, мабуть, пояснює все, але довести яку вже неможливо. Вийти на будь-якого з наших клієнтів і простежити його трафік в інтернеті можливе лише при включеному сервері. Можна припустити, що одним з наших клієнтів міг бути хтось із співробітників СБУ (або хтось, що працює під прикриттям СБУ), який сильно попустував в інтернеті і, судячи з усього, попустував вельми серйозно. Все, що зробили СБУшники з моєю фірмою можна кваліфікувати як акт економічної диверсії, спрямованої на тотальне і необоротне знищення діючого підприємства. Іншими словами: СБУшники свідомо пішли на серйозний злочин, щоб приховати інший злочин. Відключивши одночасно всі сервера, позбавивши нас усіх видів зв'язку та документації, чекісти повністю виключили можливість виходу на конкретних клієнтів. Більш того, при вилученні техніки свідомо не був опечатаний жоден комунікаційний порт ні на одній одиниці вилученого обладнання, що безповоротно знищило будь-яку доказову базу. Але при цьому залишилася лазівка ??для остаточної зачистки небажаної інформації (або внесення чого-небудь для виправдання своїх дій). Та ретельність, з якою зачищати офіс, квартири і випадково опинилися в них люди підтверджує цю версію. Якщо з переляку і допустити можливість існування клопотання американського прокурора, то після проведеної операції, виконання цього клопотання стало повністю неможливим.

Нарешті, версія п'ята. Вкрай низький, на межі ідіотизму професіоналізм ініціаторів цієї справи, багаторазово помножений на впевненість у власній безкарності та вседозволеності. Втім, ця версія швидше може служити доповненням до всіх версій попереднім.

У сухому залишку ми маємо наступне: в один день було повністю знищено чинне і цілком успішне українське підприємство. Знищений бізнес і ділова репутація. Розтоптані особистості. Без роботи залишилося безліч людей, сім'ї яких зараз на межі жебрацтва. За виниклих фінансових проблем в сім'ях почався розлад. Власники фірми зазнали величезні збитки і опинилися в непідйомних боргах.

Описані мною події, безумовно, випадок приватний, але наочно ілюструє Систему, вибудувану помаранчевою владою. А виніс я цю тему для обговорення не для того, щоб поплакатися в ганчірочку і почути слова розради, а щоб попередити всіх: "Люди, ви в небезпеці, будьте пильні! Немає ніякої гарантії, що завтра вони не увійдуть у ваш будинок під надуманим приводом і не зроблять з вами те, що зробили з моєю родиною і моїм бізнесом ".

Ось у такій цікавій країні ми живемо. Хочеться сподіватися, що з приходом нової влади і нового президента подібний беспредел припиниться і Служба Безпеки України почне займатися тим, для чого вона створена - забезпечувати безпеку своєї країни, а не створювати загрозу державній безпеці, знищуючи українські підприємства! Адже навіть за часів Кучми, якого так лають помаранчеві, такого беззаконня не було, а тому тієї демократії, яку побудував Ющенко я не хочу.

А ще хочеться сподіватися, що суди, в які ми звернулися з позовами, візьмуть справедливі рішення і винні у свавіллі понесуть заслужене покарання. Судові процеси вже почалися, ось тільки відповідач (СБУ) не виявляє бажання на них бути присутнім.

За матеріалами From-UA підготував Сергій Самсоненко, "Фраза"

PS "Обозреватель" готовий надати можливість висловити свою точку зору всім особам і представникам структур, згаданих у публікації.