Йосип Вінський: "Політреформа може йти тільки вперед. Відкат назад неможливий!"

1,1 т.
Йосип Вінський: 'Політреформа може йти тільки вперед. Відкат назад неможливий!'

В українському політикумі після остаточної перемоги помаранчевої революції все активніше обговорюється питання скасування політичної реформи, за яку проголосували понад 400 народних обранців. Деякі політики з табору переможців всерйоз обговорюють питання свого роду відкату - мовляв, так, голосували ми тоді за політреформу. Але зроблено це було з метою забезпечити перемогу Віктора Ющенка, а зараз, коли він уже переміг, реформу можна переграти.

Для недосвідченого в політиці обивателя, який далекий від розуміння методів, які використовуються українськими політиками, дана позиція здасться верхом аморальності: спочатку пообіцяли народу, що він шляхом обрання нової Верховної Ради зможе таки впливати на владу, а тепер, коли революційні пристрасті вщухли, свою обіцянку вирішили забрати назад. І для такого обивателя перегляд політреформи може стати лакмусовим папірцем моральності нової влади. А з іншого боку, це може внести сум'яття в табір переможців. Не секрет, що Соціалістична партія України підтримала на президентських виборах Віктора Ющенка в першу чергу тому, що між керівництвом СПУ і тоді ще кандидатом у Президенти України була досягнута домовленість: політреформа буде проведена і ніякого її перегляду бути не може - чи переможе Ющенко, чи програє . Ця тема стала предметом розмови нашого кореспондента з одним з лідерів Соцпартії, народним депутатом України, який разом з лідером СПУ із завидною послідовністю і завзятістю відстоює ідею реформування системи влади.

- Йосип Вікентійович, що ховається за ідеєю скасувати політреформу: залишити Віктору Ющенку всі повноваження, які були у Леоніда Кучми? Або мають місце якісь підкилимні інтриги, до яких Ющенко не має ніякого відношення?

- Давайте розставимо крапки над "|": з тими політиками, які говорять про необхідність скасування політреформи, ми ні про що персонально не домовлялися - ні з Юлією Тимошенко, ні з Олександром Зінченком. Рішення про підтримку Соцпартією кандидата в Президенти Віктора Ющенка приймалося на підставі домовленості саме з ним. У розділ кута тієї домовленості була поставлена ??саме політична реформа. Є угода з Віктором Ющенком про підтримку проектів 41-80 і 32-07/1. Він, до речі, у своїх виступах неодноразово говорив про те, що його позиція щодо політичної реформи залишається незмінною. Тому думаю, що неприйняття політреформи - це самостійні заяви самостійних політиків. Тому ми не можемо розглядати такі прояви як загрозу для політичної реформи. Разом з тим, думаю, що політики, які носяться з цією ідеєю, опиняються в конфронтації з Соціалістичною партією України, для якої зміни системи влади завжди були принциповою позицією. Я раджу тим, хто хоче конфліктувати з Соцпартією, серйозно подумати про наслідки.

- Якщо все ж таки дійде до скрупульозного вивчення всіх аспектів конституційної реформи, чи готова Соціалістична партія до пошуку компромісів зі своїми опонентами? Адже не секрет, що противники політреформи, мають вплив на прийняття державних рішень, можуть стояти на своєму.

- Давайте розглянемо той шлях, який був пройдений для прийняття нинішньої політреформи: для цього знадобилося близько шести років, протягом яких Соціалістична партія відстоювала перехід до парламентсько-президентської республіки. Всі знають, скільки знадобилося пройти самих різних процедур і погоджень, провести консультацій і досягти компромісів, перш ніж відбулося це доленосне голосування! Той закон, за який ми проголосували 402 голосами, - єдиний цілісний документ. Зараз немає жодних механізмів, щоб змінити закон, відомий під номером 41-80. Будь-які спроби щось переграти - це означає починати конституційний процес спочатку. І хто знає, скільки ще часу знадобиться, щоб були сформульовані, відпрацьовані і, нарешті, проголосовані нові зміни Конституції!? І, знову-таки, це буде вже зовсім новий процес, а не повернення до минулого. Тому я вважаю, що всі розмови про перегляд змін Основного закону - від лукавого.

- І все-таки: коли вже високопоставлені державні чиновники говорять про можливість перегляду рішення про політреформу, значить, мають якісь козирі. Може бути всенародний референдум?

- По-перше, в Конституції України немає норми, яка б дозволяла шляхом проведення Всеукраїнського референдуму вносити до неї зміни. Також не варто забувати про показовому досвіді референдуму, який був ініційований Кучмою - Верховна Рада просто відмовилася імплементувати його результати з тієї простої причини, що це була не воля народу, а воля Кучми і його оточення. Думаю, що нинішнім активістам референдуму, якщо станеться диво, і він відбудеться, не варто забувати про це. Не думаю також, що їм варто розраховувати, що при "доброго царя" у них буде більше адміністративних важелів, які можна використовувати в особистих цілях. Україна - частина Європи. І азіатські методи владарювання тут вже неможливі.

- Команда Президента Ющенка йшла до перемоги на демократичних цінностях, вони все показували себе демократами. Невже це була лише маска? Або, може, в відміну політичної реформи є все ж позитивні сторони?

- Щоб зрозуміти необхідність реформи, не потрібно далеко ходити. Достатньо лише згадати досвід екс-президента Леоніда Кучми, який зрозумів, хоч і з запізненням, що влада, яку дає нинішня система, зовсім не належить особисто йому - це влада його оточення. За великим рахунком - чиновників. Саме в їхніх руках зосереджена вся повнота влади, саме вони стоять біля керма. Проблема в тому, що обсяги президентської влади настільки великі, що при всьому своєму бажанні глава держави не може її реалізувати - він змушений передавати свої повноваження чиновникам. Це означає, що реально країною керує зовсім не президент, не той, за кого голосував народ, а якісь незрозумілі люди. Відповідно, корупція, хабарі, кумівство і т.д. Рано чи пізно, президент стає залежимо від цих людей. Кучма це зрозумів і став несамовито відхрещуватися від ним же збудованої системи. Тільки це йому не допомогло. Навіщо ще раз наступати на ті ж граблі?

- Чи може Ющенко цього уникнути? І як взагалі Ви оцінюєте його перші 100 днів?

- Ющенко ще недостатньо довго керує державою, щоб робити якісь грунтовні висновки. Принаймні, до сьогоднішнього дня я не побачив у нього розбіжностей з тим, про що йшлося під час президентських перегонів. Достатньо лише сказати про такий складному питанні, як виведення українських військ з Іраку. Тобто Президент цілком послідовний. А ось вже на рівні виконавців спостерігаються проблеми в реалізації стратегії. Це явне свідчення того, що в оточенні глави держави немає єдності. Політреформа - яскраве тому підтвердження.

Не приховую також, соціалістів турбує ситуація з кадрами. Ясно, що Президент просто не в силах скласти власну думку про тих десятках тисяч чиновників, які призначаються. Це робиться руками його підлеглих. І вже зараз ми бачимо, що це найслабше місце у внутрішній політиці. СПУ схвалює звільнення голів обласних та районних адміністрацій, а також начальників управлінь і т.д. зі своїх посад. Однак ми вважаємо, що призначення нових має бути більш виваженим. І тут претензії вже до середньої ланки - тим, хто був призначений главою держави на найвищі пости: міністрам, губернаторам, головам держкомітетів ... Також далеко не скрізь відбулося відділення влади від бізнесу. Є ризик, що така ситуація стане детонатором для сплеску недовіри до нової влади. СПУ як партнер Президента Ющенка цим стурбована.

- Пам'ятається, при призначенні Кабінету міністрів, а точніше, напередодні представлення міністрів у Верховній Раді, лідер вашої партії Олександр Мороз брав найактивнішу участь в обговоренні кадрового питання. І його думка, а значить і думку всієї СПУ, було враховано. Такий підхід до призначення кадрів не став традицією?

- Так, був період, коли робилася спроба вирішувати подібні питання колегіально - всі ключові кандидатури обговорювалися. І при всій складності такого процесу, він давав позитивні результати. Це, як показала практика, був дійсно позитивний досвід - у жорсткому обговоренні народжувався консенсус. З незрозумілих причин, така практика наказала довго жити. СПУ звернулася до Віктора Ющенка з ініціативою створити якийсь консультативна рада, який міг би в тому ж форматі вирішувати глобальні питання, серед яких, звичайно ж, і кадрові. Однак бачимо зараз, що прийняття рішень відбувається на рівні людей з президентського оточення. Можна сказати, що кадрове питання ними просто-напросто "приватизовано". Це, до речі, до теми про систему влади і політичній реформі. Не може бути так, що думка політичних сил, за якими стоїть величезна кількість виборців, ігнорується. Консультативний ж рада в тому форматі, як його бачить СПУ, міг би вберегти главу держави від більшості кадрових помилок.

- Давайте перейдемо до теми майбутніх виборів до Верховної Ради України, яка, згідно зміненої Конституції, значно розширює свої повноваження. На чому грунтується рішення СПУ самостійно йти на парламентські вибори, без союзників?

- СПУ - впливова політична сила, яка користується підтримкою чималого числа українців. Важливу роль в цьому, варто сказати, відіграє довіра до нашого лідера Олександру Морозу - згідно з соціологічними дослідженнями, 50% виборців довіряють главі СПУ. По-друге, Соцпартія - досить добре структурована організація. Можна сказати, що такої ефективної структури немає більше ні в однієї політичної сили, і це показала робота на виборах.

З іншого боку, ми не бачимо зараз ідеологічних партнерів, які були б рівні нам за своїми можливостями. Наприклад, Народний Союз "Наша Україна" будує правоцентристський блок, тоді як СПУ - партія лівоцентристська. Відповідно, повинна будувати лівоцентристський блок. Наше стратегічне завдання - побудова шведської моделі соціалізму з урахуванням української специфіки. Наша позиція полягає в тому, що ми пропонуємо тим людям, які поділяють європейські соціалістичні цінності, приєднуватися до СПУ. На даний момент вже є дві таких угоди - партії "Свіча" і "Громадський контроль" ухвалили рішення про розпуск і приєднання до СПУ. Немає підстав думати, що цей процес не триватиме і далі - до виборів розраховуємо мати близько 200 тисяч членів партії. Причому СПУ отримає підтримку в усіх без винятку регіонах України.

- Чи може той факт, що в партію вливаються нові сили (особливо це стосується переходів депутатів з колишньої парламентської більшості, який підтримував Леоніда Кучму), свідчити про нерозбірливості СПУ?

- У нашу фракцію не був прийнятий жоден чоловік, який себе чимось скомпрометував, мені про такі факти невідомо. Серед тих, хто прийшов багато мажоритарників, які змушені були під тиском Кучми "лягти" під його більшість. До того ж, ми не пропонуємо знову які прийшли ні грошей, ні посад, ні якихось перспектив на вибори. Ми приймаємо тих, хто поділяє наші переконання, хто хоче працювати і проявити себе. А просувати вже будемо за результатами.

- Соціологи, прораховуючи результати майбутніх виборів, відводять соціалістам досить низький рівень підтримки виборців - менше 5% голосів. Ви ж, наскільки відомо, розраховуєте взяти значно більше. На чому грунтуються ці очікування?

- Почнемо з того, що до виборів ще цілий рік, за який СПУ вдасться донести до людей свою програму. Не секрет, що при попередньому режимі донести наші ідеї було непросто. По-друге, практично всі партії, за винятком соціалістів і комуністів, є партіями, так званого, особистісного типу - тобто цілком і повністю залежать від своїх лідерів. Ні лідерів - немає партій. Прийдешні вибори будуть набагато більш усвідомленими, ніж усі попередні. Тому нас мало турбує, якими цифрами нас обдаровують соціологічні служби. Думаю, що 15% голосів виборців для СПУ - цілком досяжний результат.